З досвіду роботи

МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ ПРИ ВИВЧЕННІ ХІМІЇ  ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ ШКОЛЯРІВ

В  Концепції загальної середньої освіти, відзначено: « Освіта XXІ століття – це  освіта для людини. Її стрижень – розвивальна , культурологічна домінанта. Виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, вміє використовувати набуті знання й уміння для творчого розв`язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.

Виходячи з цього, мета хімічної освіти в сучасній школі полягає у формуванні в учнів засобами навчального предмету системи знань про речовини, необхідні для соціалізації та творчої самореалізації особистості; створення уявлення про природничо-наукову картину світу, інтелектуального розвитку; вироблення екологічного стилю мислення й поведінки учня; виховання громадянина демократичного суспільства. Нині хімічні знання перестають бути самоціллю процесу навчання хімії, але стають засобом набуття учнями компетентностей, залучення до культури та загальнолюдських цінностей, розвитку особистості. У сучасному суспільстві визначальною рисою є не лише «сума знань», якою вона володіє, а вміння використовувати набуті знання та бажання і здатність поповнювати їх самостійно, оскільки без цього людина не має шансів адаптуватися до динамічних умов навколишнього середовища.

Різноманітний навколишній світ є цілісним, але людина через власне незнання роздрібнює його на частини. Прагнення показати цілісність світу, який звучить безліччю голосів, пояснює свої таємниці різними мовами, змусило мене звернути особливу увагу на  реалізацію міжпредметних зв’язків при вивченні хімії.

Міжпредметні  зв’язки  багатопланові за суттю та функціями, тому досі ще немає єдиного їх означення. Їх слід розуміти  як загальнопедагогічну категорію, що характеризує основні компоненти навчально-виховного процесу. Міжпредметні зв'язки є відображенням у навчально-виховному процесі принципу загального зв'язку, який належить до основних принципів діалектики. Це виявляється у висвітленні діалектичного взаємозв'язку між предметами та явищами природи, фактами й подіями суспільного життя у змісті освіти, розкритті всіх сторін цього взаємозв'язку за допомогою спеціальної організації викладання й навчально-пізнавальної діяльності учнів.
           Міжпредметні зв'язки забезпечують:

- узгоджене в часі вивчення різних навчальних дисциплін з метою їх взаємної підтримки;

- обґрунтовану послідовність у формуванні понять;

- єдність вимог до знань, умінь і навичок;

- використання при вивченні хімії знань, одержаних при вивченні інших предметів;

- ліквідацію невиправданого дублювання в змісті навчальних предметів;

- показ спільності методів, які застосовуються в різних дисциплінах (генералізація знань);

- розкриття взаємозв'язку природних явищ, показ єдності світу;

- підготовку учнів до оволодіння сучасними технологіями.

          Міжпредметні зв'язки можуть мати внутрішньоцикловий (зв'язок між предметами одного циклу) й міжцикловий (зв'язок між предметами різних циклів) характер. Важливу роль у навчальному процесі відіграють внутрішньопредметні зв'язки між фактами, поняттями, законами, теоріями, що вивчаються в межах одного предмета, а також між прийомами діяльності та вміннями, що при цьому використовуються чи формуються. Особливої актуальності набуває проблема реалізації міжпредметних зв’язків хімії з іншими дисциплінами (фізикою, біологією, географією, математикою, основами екологічних знань знань тощо). Прикладом реалізації міжпредметних зв’язків

хімії з фізикою є вивчення багатьох спільних понять: атом, електрон, молекула,

електролітична дисоціація, маса, кількість речовини. Потрібно досягти спільного,

 однакового трактування цих величин і їх застосування. Міжпредметні зв'язки між

біологією та хімією використовую насамперед щоб забезпечити формування знань

учнів про рівневість хімічної та біологічної форм руху матерії; між хімією та географією – щоб прослідкувати взаємозв’язок між природними джерелами органічних речовин, способами їх переробки та застосуванням. Тісні міжпредметні зв’язки між хімією, екологією та біологією використовую для виховання екологічної культури та бережливого ставлення до свого організму.

Кожен природничий предмет вивчає частину природи лише з якогось одного боку, а всі разом вони дають цільну картину про неї.    Інтеграція – це об’єднання частин у ціле через взаємодію, взаємопроникнення різних навчальних предметів. При вивченні хімії використовую знання одержані раніше на уроках фізики, біології, математики, географії, що сприяє більш свідомому засвоєнню всього навчального матеріалу з курсу хімії, розвиває інтерес до науки, допомагає формувати науковий світогляд школярів.

Інтеграція знань із різних навчальних дисциплін одна з ефективних форм пізнання світу. Інтегрований урок – досить складна форма роботи, яка вимагає тривалої ретельної підготовки. Вона активізує навчально – пізнавальну діяльність учнів, забезпечує їм можливість учитися самостійно, працювати з додатковими джерелами інформації, широко використовувати освітні ресурси Інтернету. Інтегрування – це не тільки особливе комбінування навчального матеріалу, а й спосіб організації навчальної діяльності, який передбачає:

-         аналіз навчального матеріалу з різних позицій;

-         виокремлення головного;

-         робота з уже відомим у новому аспекті;

-         виконання навчальних завдань;

-         виконання завдань творчого характеру.

Інтегрування дозволяє мені створити на уроці атмосферу співробітництва – думки можуть бути суперечливі, але кожну думку поважають усі, навіть ті хто з нею не згоден. Вчимося разом співпрацювати.

Урок будь-якої форми і будь-якого типу може бути побудований як інтегрований, як спосіб дій на уроці з метою створення стійкого інтересу до предмета. Щоб уроки  були цікаві і ,основне, досягли поставленої мети використовую різні методи, що дозволять створити ситуацію пошуку, ризику, сумніву, успіху, протиріччя, переконання, співпереживання, пережиття задоволення чи смутку, аналізу та самооцінки своїх дій. Використання різних видів роботи підтримує увагу учнів  на високому рівні, що дозволяє говорити про розвивальну ефективність таких уроків. Вони знімають втому і перенапруження учнів завдяки переключеню на різноманітні види діяльності, значно підвищують пізнавальний інтерес, розвивають уяву, увагу, мислення, мовлення і пам'ять школярів.

Інтегровані уроки розвивають потенціал учнів, спонукають до активного пізнання навколишньої дійсності, до розвитку наукового світогляду, до осмислення і знаходження причинно – наслідкових зв’язків, до розвитку логіки, мислення, комунікативних здібностей. На цих уроках діти працюють із задоволенням і з цікавістю засвоюють значний за обсягом матеріал. Важливо і те, що засвоєні знання і навички не тільки можуть бути застосовані школярами в їхній практичній діяльності в стандартних навчальних ситуаціях, а й дають можливість для прояву творчості та розвитку інтелектуальних здібностей.